Проблеми освіти в Україні

Система вищої освіти в Україні потребує не меншого реформування ніж всі інші державні системи країни. Чому українських вишів практично немає в міжнародних рейтингах? Чому все більше майбутніх студентів обирають іноземні навчальні заклади? Чому довіра до української освіти постійно падає? Чому Україні ніяк не вдається вийти на належний рівень освіти?

Сьогодні все більше сімей постає перед вибором: відпускати дитину навчатись наприклад, до Польщі? Чи все-таки краще залишитись в Україні? І це не настільки проста проблема, як здається на перший погляд. Цей процес набирає величезного поширення на теренах нашої країни. А чому ніхто не задумується, а що ж буде з Україною, якщо увесь наш майбутній потенціал - розумна молодь, виїде за межі України? Усі соціальні мережі просто переповнені запрошеннями навчання в іноземних державах. А чому це все відбувається? Мабуть тому, що українців не влаштовує наша система освіти.

Давайте почнемо аналізувати усе з початку. Повернемося до основи:  навіщо людському суспільству потрібна освіта взагалі? Поставивши перед собою таке  питання, ми віднайдемо, в чому полягає суть освіти. Звичайно, ми говоримо про "справжню" освіту, зовсім не ту, що розуміється більшістю сьогодні - не "кірочку від диплома", зовсім ні. Освіта як сукупність знань, умінь і навичок потрібна будь-якій людині яка хоче досягти чогось в житті. Як можна працювати, наприклад, фахівцем в IT-сфері не маючи відповідних знань? Працівнику потрібні знання і вміння їх застосовувати на практиці. А також вміння отримувати ці знання, як від носіїв інформації, так і самостійно, оскільки в умовах сьогодення кожна людина має навчатися впродовж усього життя. Мета освітньої системи полягає у підготовці молодих людей до майбутньої діяльності, характер якої полягає в практичному застосуванні певних здобутих технологічних знань. І, звичайно, ця підготовка включає дуже різнобічні фактори. 

Тепер вернемося до системи української освіти. Основною проблемою української освіти є не її слабкість у порівнянні з іншими національними освітніми системами, а те, що система безнадійно застаріла. Причини невдач потрібно шукати в минулому. Система освіти, яку в більшості, використовують сьогодні, грунтується ще на радянських принципах. Цей інститут відповідав певним потребам - адже освіта, більше ніж будь-які інші сфери, передає ідеологію свого часу. Задумайтеся, що потрібно було виховувати в людях минулого століття? СРСР не потрібні були підприємці, а потрібні були виконавці «рішень партії і уряду». Тому ініціатива учнів не тільки не віталася, а гірше того - пригнічувалась. Ми і зараз маємо у вищій школі архаїчний процес навчання. Вся освітня система, ще з школи, пригнічує ініціативність, викликає в дітей страх перед помилками, відучує дітей думати самостійно, вбиває один з вроджених інстинктів - прагнення до пізнання, і саме головне, вона не навчає вчитися (що мало б бути основним завданням школи!). 

Зовсім інша система, наприклад у США. Ректор Стенфордського університету Фредерік Терман, ще у другій половині XX століття просто змушував молодих вчених засновувати технологічні стартапи. Це було для них необхідною умовою продовження навчання і наукової діяльності в Стенфорді. Ця традиція прижилася в США, і тому саме тут знаходиться найпотужніший технологічний кластер світу. Саме тому США з оптимізмом дивляться в майбутнє. Там панує зовсім інша система освіти. Чи може бути, наприклад, у Стенфордському університеті начитка нудних лекцій, які студенти записують під диктовку викладача? А в українських вишах таке зустрічається дуже часто.

Так, можливо, настав час змінювати систему освіти в наших школах і університетах? А для цього, звичайно, потрібні фахівці-викладачі і їх бажання змінювати спосіб навчання, розробляти ефективніші програми і працювати над системою навчання. А хто ж буде працювати і прикладати зусилля за умови низьких заробітних плат? Це ще одна проблема сучасної освіти. В освіту йдуть працювати зовсім не найкращі ( як мало б бути - адже вони учать наших дітей! ).

До того ж, існує інша проблема - працевлаштування. Щороку випускається сотні нових спеціалістів ( ми не будемо говорити про їх рівень підготовки вцілому). І серед них зовсім не великий відсоток знаходить роботу по спеціальності. В Україні надзвичайно велика кількість вишів. І кількість випускників тепер значно перевищує кількість місць працевлаштування. Мабуть, доцільно було би оптимізувати і цю особливість української системи освіти?

За соціальними опиуваннями, на питання «Чи є в Україні шанси підвищити рівень освіти в майбутньому?» 83% відповіли "так, звичайно, якщо добре попрацювати і знайдеться хтось, хто зможе докорінно змінити систему". Дуже важливо нарешті зробити якісні зміни в освіті, реформувати систему. Наша освіта має бути особистісно спрямованою на виховання сильних, незалежлих індивідів, які зможуть потім реалізувати себе в Україні.Ось так, реформуючи систему, поєднуючи і переплітаючи теоретичну і практичну освіту, ми зможе створити необхідну основу для виховання наших національних кадрів, які і є єдиною причиною матеріального процвітання розвинутих країн.